Літопис оборони Маріуполя. Хто створив, хто фінансував, де можна почитати, - ФОТО, ВІДЕО

Вчора, 21 лютого, у виставковому центрі Музею історії Києва презентували Літопис оборони Маріуполя. Поки що в електронному вигляді. На спеціальній платформі, яку розробили в Big City Lab, зібрали гігабайти інформації, фото- та відеоматеріалів, відзнятих під час оборони Маріуполя, яка тривала 86 днів.

Саме тому весь проєкт отримав назву М86. Як зазначають організатори, його мета – дати відповіді на складні питання:що насправді відбувалося під час оборони міста, хто і як діяв у цей історичний момент, кого ми маємо пам’ятати, як події у Маріуполі вплинули на перебіг російсько-української війни.

Автором Літопису стала людина під ніком Sector Mariupol, який з питань безпеки поки що не може себе називати. Співавторами є колективи “Інфоспротиву” та Музею національної історії України.

Фінансово підтримав роботу над літописом Mariupol Reborn, проте директорка з комунікацій компанії SCM Ріната Ахметова Наталя Ємченко підкреслила, що це- підтримка Маріупольської міської ради та SCM. І ведучий заходу, колишній керівник телеканалу МТВ Микола Осиченко подякував міській раді за підтримку проєкту.

«Ми не пішли на компроміс з правдою», - зазначила Ємченко, коли намагалась описати складності роботи над літописом. Саме через складності, які виникали під час узгодження інформації з військовими, Літопис поки буде існувати в електронному вигляді. Робота над збором інформації триває. Кожен має можливість вивчити матеріали, за необхідністю – зв’язатися з авторами проєкту і доповнити Літопис фрагментами, які, можливо, були упущені.

Коли всі зауваження будуть висловлені і виправлені, Літопис перетвориться на книгу.

За словами Наталі Ємченко, після друку звичайних книг, будуть виготовлені великі сталеві книги, які організатори хочуть передати в посольства іноземних держав. Вони сподіваються, що така роботадопоможе у поверненні захисників Маріуполя з полону. Є ідея також створити фільм про оборону міста.

Ну а поки, під час презентації, Літопис обговорювали безпосередні учасники оборони Маріуполя.

«Мені подобається цей формат літопису, - зазначив Владислав Жаворонок, позивний Вікіпедія. – Документальний фільм показує, як і що відбувалось, але не дає пояснень. Літопис дає можливість не спрощувати події, не просто назвати прізвища людей, але відновити те, що відбувалось. Єдине, що мене тривожить, щоб оприлюднення такого детального літопису із розстановкою сил не зашкодило хлопцям, які у полоні».

Євген Герасименко, військовий лікар, який на гвинтокрилі прибув у Маріуполь в березні 2022 року, вказав на пробіли в інформації щодо 555-го військового шпиталю, який рятував бійців. І авторам проєкту ще доведеться попрацювати, щоб заповнити усі такі прогалини в інформації.

Але в цілому, зазначають військовослужбовці, Літописдає уявлення про те, що саме відбувалось у Маріуполі, затиснутому з усіх боків ворожими військами. Вони назвали цей документ «цифровим безсмертям».

Ви можете ознайомитися з Літописом на сайті проєкту M86.city. Інформація там буде викладатися тижнями. Зараз розміщена інформація про перші сім днів оборони Маріуполя.

А ми тим часом мали можливість поспілкуватися з автором проєкту, з людиною, яка, власне, і зробила 90% роботи по збору фотографій та відео, провела десятки інтерв’ю, і, власне, ще продовжує це робити – з «Сектором Маріуполь».

Він розпочав збирати інформацію про те, що відбувалось у Маріуполі, в квітні 2022 року. Обсяг інформації – величезний. Він накопичив близько 300 гігабайтів фото та відео.

«Сектор Маріуполь» став систематизувати все, що знайшов у відкритих джерелах, і фактично у нього назбиралось матеріалу на цілу книгу про оборону міста. Після цього ця людина отримала пропозицію від SCM та в Big City Lab зробити цей проєкт разом.

І вони почали працювати.

«Дуже складно було на старті проєкту у спілкуванні з військовими. Це закриті люди, які не будуть спілкуватися з людиною, якій не довіряють. Тому мені спочатку було дуже складно зрушити цю стіну, - розповідає «Сектор Маріуполь». – Мені допоміг Михайло Вершинін, глава патрульної поліції Донецької області. Допоміг і контактами, і відкритістю щодо інформації про свій підрозділ. Руслан Пустовойт багато розповідав сам і рекомендував мене своїм побратимам. Я відчув, що крига стала танути після розмови із Сергієм Цісаруком, позивний «Мольфар». Перша наша розмова була дуже сухою. Він неохоче говорив, багато загальної інформації, мало конкретики. Розмова йшла про бої на напрямку аеропорту. Нарешті я зібрав інформацію, написав і відправив йому, щоб він подивився. І коли він почитав, що у мене вийшло, йому сподобалось, він став слати багато повідомлень, розповідати деталі. Я відчув, що контакт встановлений, довіра є».

Після цього військові стали охоче розповідати, пригадувати, ділитися. За період з квітня 2022 року і по теперішній час «Сектор Маріуполь» провів десятки інтерв’ю. Звіряв локації, деталізував події.

«Найскладніше було просити хлопців розповісти про загибель побратимів. Вони ж там всі гинули, рятуючи один одного. Хлопець перебігав дорогу, отримав поранення в ногу. Побратим кинувся його рятувати, і сам загинув, а той хлопець вижив. І як про це розпитувати, не завдавши болю? Складно це. Або інша ситуація. Дзвоню, питаю у людини подробиці бою. А у відповідь: вибач, але після того вибуху у мене провали в пам’яті, не зможу допомогти. І що маю відповісти? Якою має бути коректна відповідь з мого боку? Дякую, до побачення? Це складно…»

Дехто не може пригадати, дехто не хоче спілкування, тому що намагається забути той біль, який пережив. А хтось розповідає…

«На жаль, не все можна вносити до Літопису. Є багато тем, таких історій, які хлопці мені розповідали особисто, не для публікації. Це теми, про які їм важко говорити, про які вони б хотіли ніколи не згадувати -історії зради. Їх було багато. Можливо, прийде час і для таких історій. Але не зараз», - каже автор.

Для себе він, так здається, знайшов відповіді майже на всі питання в історії оборони Маріуполя. Залишилось небагато. Наприклад, він не знає відповіді, чому далеко не всі нагороджені з 1 загону73-го морського центру спецоперацій, які допомагали журналістам Євгену Малолєткє та Мстиславу Чернову залишити обласну лікарню і виїхати з Маріуполя. Не має відповіді поки що, чому так багато всі розповідають і знімають документальні фільми про гвинтокрили Головного управління розвідки, які проводили рятувальні операції, але ніхто не розповідає про армійські гвинтокрили у березні 2022 року.

«В Маріуполі загинуло багато хлопців, чиї імена ніхто не знає досі – програмісти, металурги, зварювальники, які у перші дні повномасштабного вторгнення просто примкнули до військових підрозділів. Вони гинули, але їхні імена не збереглися. Я розмовляю з їхніми мамами, сестрами, дружинами. І я сподіваюсь, моя робота допоможе зберегтипам’ять про кожного захисника», - каже «Сектор Маріуполь».

Маріупольці, які були присутні на презентації проєкту, оцінили кропітку роботу, яка була зроблена дослідниками.

«Тепер потрібно, щоб таке саме дослідження було зроблено і про цивільне населення Маріуполя», - сказав Євген Сосновський, який пережив блокаду міста.