Том Купер: росіяни досягли єдиного – захопили кілька великих куп руїн, що колись називалися Авдіївкою

Відомий австрійський воєнний експерт Том Купер продовжує аналізувати підсумки боїв за Авдіївку.

Переклад: Ростислава Семківа, Катерини Шевчук, Антоніни Ящук, під редакцією Ростислава Семківа, було оприлюднено на телеграм-каналі Аналітика: переклади і першоджерела.

Опубліковано 18.02 о 12.45 за Києвом.

Усім доброго ранку!

Неділя. Надворі сонячна та незвично тепла погода: у нас вчора було десь 18°C – і це середина лютого. Але, знаєте, «немає ніякого глобального потепління» і «Земля плоска», звісно, і я відходжу від теми, одразу на початку…

Якщо серйозно: я намагаюся розібратися з подіями останніх днів в Авдіївці… і читаю звичну суміш «фронтових репортажів», вашої електронної пошти та приватних повідомлень. Одні висловлюють свою підтримку (велике вам спасибі!), інші висловлюють огиду до моєї персони (мені вас дуже шкода… але ж ніхто не змушує під дулом пістолета читати мій блог, день в день… це було б жахливо: одна думка про це змушує мене здригатися…); дехто такий сповнений любові та відданості (мені завжди «приємно» рано-вранці читати, який я «антисеміт»), а дехто відчуває гіркоту через моє «заниження втрат України»…

Тож я подумав: гаразд, усюди стільки істерики, почнімо з «українських втрат»…

Як зазначалося в одному з оновлень кілька днів тому: бойовий відхід є однією з найскладніших військових операцій, які тільки можна собі уявити. Тепер я можу продовжити спроби пояснити вам справжній жах спроби вийти з оточення, коли по вас стріляє ворог. Подумайте: щоб вижити, втекти, потрібно вийти з укриття, потрапити під ворожий вогонь... Навіть поодинці це складно… а тепер спробуйте зробити це з «цілою армією»: взводом, ротою, батальйоном чи бригадою. Зробіть це з десятком, сотнею, трьома-шістьма сотнями, кількома тисячами військових… спробуйте зберегти принаймні найціннішу техніку, коли робитимете це…

Це заходить настільки далеко, що дехто вважає, що відомий німецький фельдмаршал Ервін Роммель ніколи не відточував свої навички так сильно, як під час двох виведень Deutsche Afrikakorps [Африканський корпус] (DAK): вперше в грудні 1941 року (з Тобрука назад до Ель-Агейла, обидва в Лівії), і особливо наприкінці 1942 та на початку 1943 років, під час відступу довжиною 2000 кілометрів з Ель-Аламейна (Єгипет) аж до Триполі (Лівія)…

Як і в багатьох інших випадках я «не такий, як усі». Та чорна вівця, яка виділяється з білої отари, оскільки думає зовсім інакше: і, між іншим, я вважаю Роммеля перш за все чудовим самопропагандистом, як і багатьох інших «великих генералів». Зрештою, усі ці відступи організовували його помічники, такі як Меллентін, Вестфаль та деякі інші…

І тому, коли всі [в російських мережах] радіють «перемозі» (або, навпаки, «гіркій і дорогій поразці» ЗСУ та України), я хочу бачити докази…

Зверніть увагу: коли Німецький африканський корпус (вкупі з союзними італійськими арміями) відступали з Єгипту до східної, а потім центральної Лівії – чи в 1941-му, чи в 1942-43 роках – вони залишали за собою довжелезний шлейф із десятків одиниць техніки, підбитої ворогом або просто з нестачею пального, покинуту зброю, купи амуніції та припасів і тисячі загиблих – і ще десятки тисяч полонених.

Так от, досліджуючи день за днем глибини російських мереж, я нічого подібного про відступ ЗСУ з Авдіївки не бачу.

Ну так, несеться: ворог захопив штаб 2-гої роти 1-го батальйону 3-тьої ОШБ і взяв у полон одного з її командирів (молодшого лейтенанта). Так, гуляє відео захоплених ще 6-7 полонених. Є ще відео поранених українських бійців, яким дають зателефонувати дружинам і розказати, що їх залишили напризволяще (такий варіант годі заперечити: уявляю, як паскудно почувалися їхні товариші по зброї, яким довелося це зробити)…

Але немає жодних відео, де «ЗСУ здаються в полон цілими колонами»; нема навіть таких, де були б 18-20 полонених, як тоді, коли росіяни взяли Лисичанськ. І хіба кілька фото та відео, де бла б підбита українська техніка. Єдиний виняток – самохідна гаубиця «Дана» 110-тої мехбригади, яку, вочевидь, підбили FPV-дронами:

1.jpg?token-time=1709596800&token-hash=CGLc2R79DCfG1y4LNupjyFeQAVh1waoVggyp1xdoYEc%3D

Натомість, російські ІПСО-мастєра постять фоточки, як оця, на якій (неушкоджений) український Т-64, «броньований» цеглою та іншими підручними засобами:

1.jpg?token-time=1709596800&token-hash=pHg79NA9vzUm8kSQTSPBPSlXxqLEZsMTf8FI1s_yVzA%3D

…а потім порівнюють його з фото російської техніки, як оця БМП-3, озброєна засобами РЕБ, щоб угноблювати FPV-дрони:

1.jpg?token-time=1709596800&token-hash=O1ZEFNxdOyHyvVfPF-b72LqHnjlg6e3UzzRkCsaXpNw%3D

…і все це, щоб зробити висновок, що в ЗСУ немає можливості проапгрейдити свою техніку.

Шо-шо, вибачте? Це все, що ВСЯ пудінг-машина може надати як «доказ» отієї «великої, прекрасної, фантастичної перемоги» під Авдіївкою?

Ах, ну звісно ж. Я ж можу помилятися. Не бачити головного, ага. Й так, у наступні дні все може змінитися. Можливо, ВСрф навіть нададуть серйозні докази отих «масованих» втрат ЗСУ, про які вони зараз трублять.

… особливо, якщо російські мастєра пропаганди (ті, яких ще не встигли арештувати вірні придворні пси їхнього главнокомандующого) кинуться «видавати на гора» сфабриковані «доказові сюжети», як то вони завжди роблять. Ну, дійсно, чого б то зараз чинити інакше?

Тим часом, оскільки я певен, що окремі підрозділи ЗСУ зазнали «значних» (принаймні «неприємних») втрат, і полишаючи думку про долю поранених, залишених на милість «переможців» (від неї, як мінімум, у мене, стає волосся дибки) – але ніде аж по досі я не знаходжу підтвердження про «8-9 українських батальйонів» (це якщо вони там загалі вживають слово «український»), які були б оточені, знищені, захоплені чи що інше. Навпаки: чим більше я шукаю, тим більш очевидними стають гігантські втрати ВСрф.

Що ж, не втримаюсь і скажу: як на мене, росіяни досягли єдиного – захопили кілька великих куп руїн, що колись називалися Авдіївкою. І це після 10 років (ні, не двох) жорстоких боїв і (постійних) нищівних втрат десятка різних бригад «днр», ВСрф і ГРУ?

Втім, як зіпсувати таке свято...

Та й пудінг мені не дасть: він щойно «телеграфував» командирові групи «центр» ВСрф генералові-лейтенанту андрію мордвічеву – привітати його з перемогою і захопленням Авдіївки. А ще похвалив довгий список підрозділів (щось більше 10 бригад) із І армійського корпусу, 2-гої загальновійськової армії, 41-шої загальновійськової армії і 90-тої танкової дивізії.

...а після цього українці, як зазвичай, почали писати про «смерть ще одного російського генерала», мовляв, «мордвічев помер від серцевого нападу»...

1.jpg?token-time=1709596800&token-hash=CP5Fc76ASilJ82tOJh4HWGjpOfriFlAX7hyja1Vrqbk%3D

Цей персонаж, мабуть, увійде в (російську) історію як «завойовник Авдіївки»: генерал-лейтенант андрій мордвічев. Натомість тисячі його солдатів, убитих або покалічених у цій «славній битві», навряд чи потраплять у підручники...

Якщо, звісно, українці не потонули в інших (вочевидь, звичних для себе) істериках. На зразок «росіяни концентрують війська під Куп'янськом», продовжують наступ на захід від Авдіївки або «розгорнули масову атаку під Роботиним».

Гм...

Щодо Куп'янська: «війська, сконцентровані під містом» від початку складалися з 90-тої танкової дивізії. Але їй не вдалося «проїхати на Харків через Куп'янськ», бо її розгромили під час «визволення» руїн Авдіївки. А інша частина цього «гігантського скупчення» — 2-га «таманська» мотострілецька дивізія — завершила штурм українських позицій в районі Бахмута з таким успіхом, що ледве втримала під контролем Табаївку...

...тому надзвичайною несподіванкою стало те, що коли росіяни (можна навести довгий список підрозділів 1-шої гвардійської танкової армії ВСрф, ІІІ армійського корпусу, 25-тої ЗВА тощо) знову атакували на північ і схід від Куп'янська, то їх швидко відкинули...

Щодо району на захід від Авдіївки, то поки що переможні ВСрф не вдавалися до «переслідування розбитих українців» та/або «обходу неіснуючих українських укріплень на захід від міста», але ходять чутки, що «резерви» (тобто залишки розбитих бригад) групи «центр» уже розділилися і рухаються кудись в інше місце, ймовірно, до Бахмута та/або Запоріжжя. Схоже, святкування перемоги не склалося навіть без мого втручання... (ой, а мені так кортіло взяти в ньому участь...).

Щодо Роботиного (дехто мене запитував), то, як видно на цьому відео, росіяни зайшли з близько тридцятьма Т-55 та іншими «посиленими» (але безнадійно застарілими) броньованими машинами, швидко втратили 18 штук – робота українських безпілотників і мін, – а також 70 убитими і 80 пораненими. А потім втекли з поля бою. Та й по всьому.

Ну що ж... поки обидві сторони «зализують рани», зачищають поле бою й обмірковують варіанти подальших дій, я «працюватиму далі». Настав час для саморефлексії. Час насолодитися розкішшю прогулянки на свіжому повітрі, під «зимовим сонцем», розкішшю бути живим. І час зібрати більше даних, щоб краще зрозуміти обставини, які призвели до втрати Авдіївки — а ще багатьох інших великих російських перемог минулих днів, тижнів, місяців і років у цій двотижневій війні... І час закінчити кілька інших історій: деякі вже кілька тижнів і місяців чекають своєї черги.